«Народність творів В. Франчука беззаперечна.»

«Народність творів В. Франчука беззаперечна. Вони переконують у тому, що вітчизняний живопис здатний досягти натхненних творчих злетів без наслідування і самоповторення».

(З книги відгуків про роботи митця)

 Платон Білецький

Доктор мистецтвознавства
член-кор. НАН України, лауреат
Національної премії України
імені Тараса Шевченка

Добре знаний в Україні і за її межами український художник Валерій Франчук завжди залишається самим собою, чаруючи глядачів дивовижною красою і вселюдською значущістю своїх робіт. Ось уже протягом двадцяти років його твори приваблюють численних шанувальників живопису глибоким осмисленням проблем нашої історії і сучасності, вишуканою і своєрідною манерою виконання. Митець здобув широке визнання, демонструючи свою наснагу в галузі станкового малярства. Він не лише віртуозно виявляє багатство колориту чистоту і прозорість тонів а й наполегливо шукає тем, образів і художніх вирішень. Свідченням цього є його живописні цикли "Джерела" 1990 р. "Мир Вам!" 1994 - 2005 р., "Пізнання істини" "Молюсь за тебе Україно" та ін.

За допомогою пластичних засобів В.Франчук створює глибоко психологічні й емоційно насичені образи, що зберігаючи символіку узагальнень дуже точно передають життєві реалії, спостережені автором (в циклі "Розгойдані дзвони пам\'яті". Картини художника, сповнені поезії народних обрядів і легенд, позначені монументальністю композицій.

Валерій Франчук, як справжній митець, звертається до нашої історії шукаючи в ній відповіді на болючі питання нинішнього дня. Про це свідчить його самобутній поліптих "Гетьманський шлях" 1997 - 2001 р., присвячений видатним українським діячам гетьманської доби.

Стилізаційна манера трактування, площинна композиція, підкреслена декоративність надають творам художника притчевого звучання. Особливо це помітно в його творах на біблейську тематику -  серія "Мир Вам!".

По-своєму відтворює В.Франчук і образ нашого пророка Тараса Шевченка в картинах - "Три літа" 1997 - 2001, "Спас" 2000 р., своєрідно трактує його твори "Лілея" 1997 - 2001 р., "Плач Катерини" 1998 р., Триптих: "Катерина" 2001 р., ті ін.

Стиль В.Франчука помітно вирізняє його серед колег! І не лише тому, що митець знайшов оригінальну техніку, аби передати на полотні засобами, властивими лише йому, свої почуття і думки. Творам київського художника притаманні романтичний пафос, наспівна емоційність, дивовижна виразність, що стали результатом справді новаторських, образно-змістовних і формально-пластичних пошуків у станковому живописі. Митець уникає описової оповідності. Звідси його витончена поетика і пластика в осягненні національної специфіки, цілісність і вагомість сповнених внутрішнього драматизму образів. В. Франчук не цурається символіко-метафоричних засобів у вирішенні змісту і композиції картини. Самобутність його живописного трактування в усьому підкреслює багатозначність асоціативних образів (картини "Четвертий вимір" 2003 р., "Пройти безвихідь" 2006 р. Ідеться про високий інтелектуалізм творчого мислення, коли - відбувається органічне поєднання ліричного поняття і драматизму ситуації, а звернення до натури поступається місцем спогадам і бурхливим виявам підсвідомості. Згадаймо картини: "Молитва" 2005 р., "Реквієм" 2000 - 2001 рр., Триптихи: "Хто ми є?" 1991 - 2001 рр., "Там ще живе душа" 1998 - 2001 рр.

Майстер завжди виявляє саме українське світосприймання історії і сучасності свого народу та його традицій ("Три колоски" 1994 - 2001 рр., "Вінки долі" 1996 - 2001 рр., "Повернення волхвів" 1996 - 2001 рр., "Дніпрові дівчата", 1998 - 2003 рр., "Небесні гони" 1998 - 2001 рр., "Лісова пісня" 2000 - 2003 рр., "Чумацький шлях" 2000  - 2003 рр., та ін.), підносячи Їх до загальнолюдських понять і категорій.

Тому и став цей талановитий митець помітним і унікальним явищем у відтворенні багатоманітгя нашого світу. Валерій Франчук - не один з багатьох, а на сьогодні єдиний у блискучих виявах свого світлосяйного таланту.

Його дивовижні полотна, позначені багатством прийомів образотворчого втілення, випромінюють життєлюбство і життєстійкість, вони - прекрасна данина одвічному.

Олександра Синько
кандидат мистецтвознавства